Футбольний блогер Михайло Смоловий порівняв Андрія Ярмоленка та Олексія Гуцуляка за показниками фітнесу та ривками без м’яча.
“Багато хто сперечається щодо Ярмоленка: він уже “все” чи ще здатен давати різницю? Тож давайте порівняємо 36-річного ветерана з 28-річним футболістом, який перебуває приблизно на піку кар’єри. Саме Гуцуляка дехто називає потенційною заміною Андрію, а самому динамівцю, за чутками, імпонує стиль гри Олексія.
Отож, традиційна для таких порівнянь ремарка:
• Ярмоленко взяв участь у 22-х матчах, проте це переважно були виходи на заміну або 60-хвилинні відрізки зі старту. У підсумку назбиралася лише 1131 хвилина.
• Гуцуляк зіграв у 25-ти поєдинках, але мав значно довші ігрові відрізки, тому й набрав 1928 хвилин.
Головне питання: чи варто Ярмоленку продовжувати грати в УПЛ у нинішньому режимі – інколи 60 хвилин зі старту, але переважно по 30 хвилин після виходу з лавки? Відповідь, на мою думку, однозначна: варто.
Звідки така впевненість? Подивімося на радари. У свої хвилини Ярмоленко досі рухливий:
• через те, що Андрій часто виходив із лавки, він був значно інтенсивнішим за молодшого на вісім років Гуцуляка;
• Ярмоленко загалом долав більшу дистанцію, менше ходив пішки (що логічно, адже виходив на поле свіжим) і має перевагу майже в усіх інтенсивних та високоінтенсивних швидкісних діапазонах;
• хіба що більше розганятися Андрій уже не може. Гуцуляк, мабуть, ще певний час буде здатний це робити.
Якщо дивитися на тактичні ривки, то і тут Ярмоленко у свої хвилини значно інтенсивніший:
• щільність ривків в Андрія становить 17.3 на 90 хвилин, тоді як у Гуцуляка – лише 10.86. Це свідчить про значно нижчу інтенсивність відкривань в Олексія;
• Ярмоленко перебуває у 87-96 перцентилях за ривками попереду партнера з м’ячем, з-за спини партнера, який володіє м’ячем, та за спини захисників. У Гуцуляка ці показники коливаються від 22-го до 78-го перцентиля, він значно рідше відкривається за спини суперників.
Головні відмінності профайлів:
• Ярмоленко майже не стягується до м’яча (7-й перцентиль). Натомість Гуцуляк часто опускається у зони без тиску (74-й перцентиль), що нагадує профайл Лєднєва;
• Ярмоленко перебуває у 100-му перцентилі за ривками з глибини під замикання кросів – характеристиці, яку часто приписують саме Гуцуляку, хоча той має лише 67-й перцентиль. Водночас Олексій входить до 91-го перцентиля серед вінгерів за оверлапами, тобто забіганнями під партнера із зовнішнього боку.
Можна натягувати сову на глобус, але наразі Ярмоленко виглядає більш адаптованим до гри в щільних закритих просторах. Гуцуляк, можливо, теж міг би ефективно діяти в таких умовах. Але чи то через відсутність партнерів, здатних знаходити його передачами між лініями, чи то через тренерські вимоги частіше виконувати кроси з флангу, поведінка цих двох футболістів в останніх 30-40 метрах поля суттєво відрізняється. Тому будь-які розмови про те, чи зміг би Олексій замінити Андрія саме у його функції, поки що більше нагадують гадання на кавовій гущі. Якщо ж мова про більш примітивні функції, то в “Динамо” вистачає власних вихованців, яким не потрібно платити багато грошей.
Як і у випадку з Буяльським, я щиро радію, що певна частина мого життя вболівальника асоціювалася з Андрієм Ярмоленком. Для мене його відхід буде подією масштабу завершення кар’єри Тома Брейді в NFL чи майбутнього завершення кар’єри Леброна Джеймса в NBA. Але якщо здоров’я дозволяє, то нехай Андрій подарує нам ще кілька годин своїх хайлайтів”, – пише Смоловий у власному телеграм-каналі.
